Ніч яка
місячна, ясная, зоряна,
Видно, хоч голки збирай, |
|
Вийди,
коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай! |
|Двічі
| |
Сядемо
вкупочці тут під калиною,
І над панами я пан! |
|
Глянь,
моя рибонько, — срібною хвилею
Стелеться в полі туман. |
|Двічі
| |
Гай
чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить; |
|
Ген
на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить. |
|Двічі
| |
Небо
глибоке засіяне зорями,
Що то за божа краса! |
|
Перлами
ясними попід тополями
Грає краплиста роса. |
|Двічі
| |
Ти не
лякайся, що босії ніженьки
Вмочиш в холодну росу: |
|
Я
тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу. |
|Двічі
| |
Ти не
лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — ні вітру, ні хмар... |
|
Я
пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар. |
|Двічі
| |
Ніч яка
місячна, ясная, зоряна,
Видно, хоч голки збирай, |
|
Вийди,
коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай! |
|Двічі
| |
|